вторник, 1 октября 2019 г.

Норматино -правова база

Державні стандарти. Нова українська школа

Постанова КМУ від 21.02.2017 №87 “Про затвердження Державного стандарту початкової освіти“(застосовується з 1 вересня 2018 р. для учнів, які навчаються за програмами дванадцятирічної повної загальної середньої освіти).
! Постанова Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 № 688 “Про внесення змін до Державного стандарту початкової освіти”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року№ 462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти»
Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти».

Освітні та навчальні програми

! НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ для 1-4 класів
! НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ для 5-9 класів
! НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ для 10-11 класів
Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 № 128 «Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах», зареєстрований в Міністерстві юстиції України (6 березня 2002 року за № 229/6517), зі змінами
Наказ Міністерства освіти і науки України від 20.12.2002 № 732 «Про затвердження Положення про індивідуальну форму навчання в ЗНЗ».

Викладання навчальних предметів

Початкова школа

Наказ МОН № 1222 від 21.08.13 року зі змінами, внесеними згідно з наказом МОН №1009 від 19 серпня 2016 року Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти

Основна, старша школа

НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ для 5-9 класів
НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ для 10-11 класів

Ведення документації

Наказ МОНМСУ №423 від 10 травня 2011 «Про затвердження єдиних зразків ведення обов'язкової ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ст. усіх форм власності".

Робота з обдарованими учнями

Навчальні кабінети

Наказ МОН України від 13.02.2018 №137«Про затвердження Примірного переліку засобів навчання та обладнання навчального і загального призначення для навчальних кабінетів початкової школи».

Виховання

Соціально-психологічна служба

Перший урок у 2019-2020 н.р.
У Міністерстві освіти рекомендують школам присвятити перші уроки у День знань ціннісним орієнтирам сучасної української школи.
У міністерстві пропонують закладам освіти у 2019/20 навчальному році самостійно визначити конкретні теми уроків з урахуванням вікових особливостей учнів.
Разом з тим, у відомстві зазначають, що окремі з запропонованих тем будуть доречними для проведення першого уроку.
Також у відомстві наголосили при проведенні першого уроку у навчальному році, слід уникнути формалізму й заорганізованості, дати можливість дітям висловити свою думку, поділитися своїм внутрішнім світом.
Структура Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII: 
Розділ Назва розділу Номер статті Назва статті 
І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
1 Основні терміни та їх визначення 
2 Законодавство України про освіту 
3 Право на освіту 
4 Забезпечення права на безоплатну освіту 
5 Державна політика у сфері освіти
 6 Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності 
7 Мова освіти
 8 Види освіти 
9 Форми здобуття освіти
 ІІ СТРУКТУРА ОСВІТИ 
10 Складники та рівні освіти 
11 Дошкільна освіта 
12 Повна загальна середня освіта 
13 Територіальна доступність повної загальної середньої освіти 
14 Позашкільна освіта 
15 Професійна (професійно-технічна) освіта 
16 Фахова передвища освіта 
17 Вища освіта 
18 Освіта дорослих 
19 Освіта осіб з особливими освітніми потребами 
20 Інклюзивне навчання
 21 Спеціалізована освіта 
 ІІІ ЗАКЛАДИ ОСВІТИ 
22 Організаційно-правовий статус закладів освіти 
23 Автономія закладу освіти 
24 Управління закладом освіти 
25 Права і обов’язки засновника закладу освіти 
26 Керівник закладу освіти 
27 Колегіальні органи управління закладів освіти 
28 Громадське самоврядування в закладі освіти 
29 Наглядова (піклувальна) рада закладу освіти 
30 Прозорість та інформаційна відкритість закладу освіти 
31 Особливості відносин між закладами освіти та політичними партіями (об’єднаннями) і релігійними організаціями
 IV СТАНДАРТИ ОСВІТИ, ОСВІТНІ ПРОГРАМИ, КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ДОКУМЕНТИ ПРО ОСВІТУ 
32 Стандарти освіти 
33 Освітня програма
 34 Кваліфікації
 35 Рамки кваліфікацій 
36 Рівні Національної рамки кваліфікацій 
37 Національна система кваліфікацій 
38 Національне агентство кваліфікацій 
39 Професійні стандарти 
40 Документи про освіту 
V ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ
 41 Система забезпечення якості освіти 
42 Академічна доброчесність
 43 Ліцензування освітньої діяльності
 44 Акредитація освітньої програми
 45 Інституційний аудит
 46 Інституційна акредитація
 47 Зовнішнє незалежне оцінювання 
48 Моніторинг якості освіти 
49 Громадська акредитація закладу освіти 
50 Атестація педагогічних працівників 
51 Сертифікація педагогічних працівників 
VI УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
 52 Категорії учасників освітнього процесу 
53 Права та обов’язки здобувачів освіти
 54 Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу 
55 Права та обов’язки батьків здобувачів освіти
 56 Державні гарантії здобувачам освіти 
57 Державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам 
VII ОСВІТА, ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ТА ОПЛАТА ПРАЦІ ПЕДАГОГІЧНИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ 
58 Вимоги до освіти та професійної кваліфікації педагогічного працівника закладу освіти 59 Професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників 
60 Робочий час педагогічних і науково-педагогічних працівників
 61 Оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників 
VIII УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ОСВІТИ 
62 Органи управління у сфері освіти 
63 Повноваження Кабінету Міністрів України
 64 Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки 
65 Повноваження державних органів, до сфери управління яких належать заклади освіти 66 Повноваження органів місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим 
67 Повноваження органів із забезпечення якості освіти 
68 Відкритість органів управління у сфері освіти 
69 Державний нагляд (контроль) у сфері освіти 
70 Громадське самоврядування та державно-громадське управління у сфері освіти 
71 Громадський нагляд (контроль) у сфері освіти 
72 Освітня статистика 
73 Інститут освітнього омбудсмена IX ІНФРАСТРУКТУРА ОСВІТИ 
74 Єдина державна електронна база з питань освіти 
75 Наукове і методичне забезпечення освіти 
76 Психологічна служба та соціально-педагогічний патронаж у системі освіти 
77 Організація медичного обслуговування в системі освіти 
X ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ОСВІТИ 
78 Фінансування системи освіти 
79 Фінансово-господарська діяльність закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти 
80 Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти 
81 Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки 
XI МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО 
82 Міжнародне співробітництво у системі освіти
 83 Участь у міжнародних дослідженнях якості освіти
 84 Міжнародна академічна мобільність

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про охорону праці
Закон введено в дію з дня опублікування - 24 листопада 1992 року
(згідно з Постановою Верховної Ради України
 від 14 жовтня 1992 року N 2695-XII)
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 15 травня 1996 року N 196/96-ВР,
 від 30 червня 1999 року N 783-XIV,
 від 21 листопада 2002 року N 229-IV
(Законом України від 21 листопада 2002 року N 229-IV
цей Закон викладено у новій редакції), 
від 25 листопада 2003 року N 1331-IV,
 від 27 листопада 2003 року N 1344-IV, 
від 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
 від 25 березня 2005 року N 2505-IV,
 від 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
 від 16 травня 2007 року N 1026-V,
від 2 вересня 2008 року N 345-VI
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення понять і термінів
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.
Стаття 3. Законодавство про охорону праці
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
Розділ II
ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ
Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору
Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.
Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
(частина четверта статті 9 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 17.11.2005 р. N 3108-IV)
Стаття 10. Охорона праці жінок
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.
Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх
Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.
Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Методичні рекомендації МОН України
1. Лист МОН України № 1/11-5966 від 01.07.2019
2. Вступ до методичних рекомендацій
3. Методичні рекомендації про викладання в початковій школі у 2019/2020 навчальному році
4. Методичні рекомендації про викладання української мови у 2019/2020 навчальному році
5. Методичні рекомендації про викладання української літератури у 2019/2020 навчальному році
6. Методичні рекомендації про викладання української мови в класах (групах) з навчанням мовою відповідного корінного народу України,  національних меншину 2019/2020 навчальному році
7. Методичні рекомендації про викладання зарубіжної література у 2019/2020 навчальному році
8. Методичні рекомендації про вивчення мов корінних народів або  національних меншин, інтегрованого курсу «Література» у 2019/2020  навчальному році
9. Методичні рекомендації про викладання іноземних мов у 2019/2020 навчальному році
10. Методичні рекомендації  про викладання історії у 2019/2020 навчальному році
11. Методичні рекомендації про викладання правознавства у 2019/2020 навчальному році
12. Методичні рекомендації про викладання громадянської освіти у 2019/2020 навчальному році
13. Методичні рекомендації про викладання курсів морально-духовного спрямування у 2019/2020 навчальному році
14. Методичні рекомендації про викладання економіки у 2019/2020 навчальному році
15. Методичні рекомендації про викладання біології та екології у 2019/2020 навчальному році
16. Методичні рекомендації про викладання географії у 2019/2020 навчальному році
17. Методичні рекомендації про викладання фізики та астрономії у 2019/2020 навчальному році
18. Методичні рекомендації про викладання хімії у 2019/2020 навчальному році
19. Методичні рекомендації про викладання інтегрованого курсу «Природничі науки» у 2019/2020 навчальному році
20. Методичні рекомендації про викладання математики у 2019/2020 навчальному році
21. Методичні рекомендації про викладання інформатики у 2019/2020  навчальному році
22. Методичні рекомендації про викладання захисту Вітчизни у 2019/2020 навчальному році
23. Методичні рекомендації про викладання фізичної культури у 2019/2020 навчальному році
24. Методичні рекомендації про викладання трудового навчання (технології) та креслення у 2019/2020 навчальному році
25. Методичні рекомендації про викладання предметів художньо-естетичного циклу у 2019/2020 навчальному році


на Комментариев нет:
Подписаться на: Сообщения (Atom)

Пішохідні переходи

Пішохідні переходи.  Прогулянки за межі дитячого садка на природу (пішохідні переходи) здійснюються у першу половину дня. їх мета – удоск...

  • Дерева і кущі
    Дерева та кущі Ялина В Україні поширена ялина звичайна або європейська ( Picea abies  (L.) Karsten, або  Picea excelsa  Link.), м завв...
  • Фізкультурні хвилинки фізкультурні паузи
    Фізкультурні паузи До системи оздоровчо-профілактичних заходів входить обов'язкове проведення фізкультурної паузи (динамічної пе...
  • Пішохідні переходи
    Пішохідні переходи.  Прогулянки за межі дитячого садка на природу (пішохідні переходи) здійснюються у першу половину дня. їх мета – удоск...